Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року Справа № ПР7/33-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючий),

Вовк І.В. (доповідач),

Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Мірада Класік" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року за заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009 року у справі № ПР7/33-09 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до відкритого акціонерного товариства "Дніпродомнаремонт" та ОСОБА_4, третя особа: комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про визнання права державної власності,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідачів про визнання права власності за державою в особі Верховної Ради України на туристичний будинок літ. Б-2 загальною площею 47, 5 м2, прибудова літ. Б-3 загальною площею 39,7 м2,туристичний будинок літ. В-2 загальною площею 78, 8 м2, туристичний будинок літ. Д-1 загальною площею 38, 0 м2, туристичний будинок літ. Е-1 загальною площею 36, 6 м2, туристичний будинок літ. Ж-1 загальною площею 65, 6 м2, туристичний будинок літ. Є-1 загальною площею 65,6 м2, сарай літ. Н-1 загальною площею 14, 8 м2, ротонда літ. І-1 загальною площею 24, 5 м2, туристичний будинок літ. Г (в стані руйнування), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Позов обгрунтовано тим, що при перетворенні державного підприємства - спеціалізований трест по ремонту металургійних печей та обладнання "Дніпродомнаремонт" в процесі приватизації у відкрите акціонерне товариство "Дніпродомнаремонт" зазначене нерухоме майно не перебувало на балансі тресту "Дніпродомнаремонт", не проводилася його інвентаризація, а тому у складі цілісного майнового комплексу, в тому числі у складі бази відпочинку (турбази) "ІНФОРМАЦІЯ_1", не увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Дніпродомнаремонт". Позивач вважає, що спірні об'єкти нерухомого майна побудовані у 1960 - 1967 роках та за державні кошти, а тому є державною власністю. Позивач також посилається на отриману від комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради інформацію про те, що спірні об'єкти нерухомості зареєстровані на праві власності за громадянкою ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2001р., укладеного останньою з ВАТ "Дніпродомнаремонт". Однак за вказаним договором об'єктами купівлі-продажу були інші будівлі та споруди.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009 року (суддя Коваль Л.А.) в позові відмовлено.

У грудні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами позивач посилається на те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.12.2011 року у цивільній справі № 22ц-10707/2011р. скасовано рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2010 року про визнання права власності на спірні будівлі, та відмовлено в позові ОСОБА_4 до ВАТ "Дніпродомнаремонт" про визнання права власності на споруди туристичної бази "ІНФОРМАЦІЯ_2" згідно переліку за договором купівлі-продажу від 27.10.2001 року - туристичні будинки Б-2, В-2, Д-1, Ж, Є-1.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2012 року (суддя: Коваль Л.А.) заяву про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009 року за нововиявленими обставинами задоволено, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009 року скасовано. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог до ВАТ "Дніпродомнаремонт". Позов щодо ОСОБА_4 задоволено частково: визнано за державою в особі Верховної Ради України право власності на туристичний будинок літ. Б-2 загальною площею 47, 5 м2, туристичний будинок літ. В-2 загальною площею 78, 8 м2, туристичний будинок літ. Д-1 загальною площею 38, 0 м2, туристичний будинок літ. Е-1 загальною площею 36, 6 м2, туристичний будинок літ. Ж-1 загальною площею 65, 6 м2, сарай літ. Н-1 загальною площею 14, 8 м2, ротонда літ. І-1 загальною площею 24, 5 м2, туристичний будинок літ. Г (в стані руйнування), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року (судді: Чимбар Л.О., Чоха Л.В., Антонік С.Г.) провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Мірада Класік" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2012 року припинено.

У касаційних скаргах ТОВ "Мірада Класік" вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним ухвалу скасувати, та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційні скарги позивач вважає, що ухвала апеляційного господарського суду є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзиви на касаційні скарги від інших сторін та третьої особи до суду не надходили.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.06.2015 року розгляд справи було відкладено на 18.06.2015 року.

Заслухавши пояснення представників ТОВ "Мірада Класік" та позивача, дослідивши доводи касаційних скарг та відзиву на них, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що приймаючи переглянуте за нововиявленими обставинами рішення про відмову в позові, суди виходили з недоведеності позивачем права власності держави на спірні об'єкти нерухомості, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2004 року у цивільній справі № 2-4822/04р., яке на час вирішення спору в господарській справі було чинним, визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.12.2001 року, укладений ОСОБА_4 та ВАТ "Дніпродомнаремонт"; визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно, в тому числі: туристичний будинок, літ. Б-2; туристичний будинок, літ. В-2; туристичний будинок, літ. Г-2; туристичний будинок, літ. Д-1; туристичний будинок, літ. Е-1; туристичний будинок, літ. Ж-1; ротонда, літ. І-1; сарай, літ. Н-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та входить до складу цілісного майнового комплексу турбази "ІНФОРМАЦІЯ_1" і розташоване в межах огородженої території.

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи заяву про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009 року за нововиявленими обставинами та визнаючи за державою в особі Верховної Ради України право власності на туристичний будинок літ. Б-2, туристичний будинок літ. В-2, туристичний будинок літ. Д-1, туристичний будинок літ. Е-1, туристичний будинок літ. Ж-1, сарай літ. Н-1, ротонда літ. І-1 загальною площею 24, 5 м2, туристичний будинок літ. Г (в стані руйнування), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, виходив з наявності передбачених ст. 112 ГПК України нововиявлених обставин, які полягають у тому, що рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2004 року у справі № 2-4822/04р., яким визнано дійсним договір купівлі-продажу від 27.12.2001 року, укладений між ВАТ "Дніпродомнаремонт" та ОСОБА_4 щодо спірних об'єктів нерухомого майна, було скасовано ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.2010 року та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, а рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.12.2011 року за результатами нового розгляду у цивільній справі № 22ц-10707/2011р. скасовано рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2010 року у справі № 2-4027/10р. про визнання права власності на спірні будівлі, та відмовлено в позові ОСОБА_4 до ВАТ "Дніпродомнаремонт" про визнання права власності на споруди туристичної бази "ІНФОРМАЦІЯ_2" згідно переліку за договором купівлі-продажу від 27.10.2001 року - туристичні будинки Б-2, В-2, Д-1, Ж, Є-1.

Відмову в решті позову обгрунтовано відсутністю нововиявлених обставин щодо решти нерухомого майна.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2012 року ТОВ "Мірада Класік" посилалося на те, що воно є зацікавленою особою у справі, оскільки оскаржене рішення місцевого господарського суду безпосередньо впливає на обсяг прав та обов'язків ТОВ "Мірада Класік" як нового іпотекодержателя за договором іпотеки від 03.04.2008 року № 15/15-04-08, укладеного між ВАТ Банк "Біг Енергія" та ОСОБА_4

При цьому рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.05.2012 року у справі № 2/422/1292/2012 частково задоволено позов ВАТ Банк "Біг Енергія" до ОСОБА_4 та вирішено в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Сигма" за договором про надання кредиту № 14/12-04-08 від 02.04.2008 року в розмірі 8 237 952,22 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, за іпотечним договором від 03.04.2008 року № 15/15-04-08, шляхом продажу предмета іпотеки відкритим акціонерним товариством Банк "Біг Енергія" будь-якій особі покупцеві.

Серед майна, на яке звернуто стягнення, значиться й майно, яке відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2012 року у справі № ПР7/33-09 належить державі.

До апеляційної скарги додано: копію рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.05.2012 року у справі № 2/422/1292/2012;

копію договору про відступлення права вимоги від 20.07.2012 року, укладеного між ВАТ Банк "Біг Енергія" (первісний кредитор) та ТОВ "Мірада Класік" (новий кредитор), за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги за договором про надання кредиту від 02.04.2008 року № 14/12-04-08, укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Сигма";

копію договору іпотеки від 03.04.2008 року № 15/15-04-08, укладеного між ВАТ Банк "Біг Енергія" (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець), відповідно до умов якого іпотекодавець виступає майновим поручителем ТОВ "Сигма" (позичальник) та передає, а іпотекодержатель приймає у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором про надання кредиту від 02.04.2008 року № 14/12-04-08 нерухоме майно, яке є предметом спору в даній справі;

копію ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2012 року про заміну сторони у виконавчому провадженні, за якою замінено стягувача ВАТ Банк "Біг Енергія" на ТОВ "Мірада Класік" в ході примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.05.2012 року у справі № 2/422/1292/2012.

Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про припинення провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Мірада Класік" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2012 року виходив з того, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом не приймалося рішення стосовно прав та обов'язків ТОВ "Мірада Класік", оскільки рішення господарського суду Дніпропетровської області винесено 26.01.2012 року, а рішення, за яким скаржник став новим кредитором щодо спірного майна, винесено Ленінським районним судом лише 08.05.2012 року, тобто після того, як за державою було визнано право власності на спірне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Водночас, судове рішення, оскаржене не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

За змістом п. 52 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України" від 17.05.2011 року № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Апеляційним господарським судом правильно встановлено, що прийнятим судовим рішенням про визнання за державою права власності на нерухоме майно не вирішено питання про права і обов'язки особи, яка вважає себе іпотекодержателем такого майна.

До того ж, ТОВ "Мірада Класік" стало новим кредитором щодо прав за іпотечним договором, предметом якого є спірне майно, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 20.07.2012 року, тобто після того, як за державою було визнано право власності на це майно на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2012 року.

Разом з цим, оскарженим судовим рішенням вирішено спір щодо права власності на нерухоме майно, іпотекодержатель якого не є учасником таких спірних правовідносин.

Беручи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Мірада Класік" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2012 року у зв'язку з відсутністю суб'єкта апеляційного оскарження.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржена ухвала апеляційного господарського суду як обґрунтована й законна підлягає залишенню без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Мірада Класік" залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року - без змін.

Головуючий суддя Є.Борденюк

Судді І.Вовк

Н.Нєсвєтова